ћ≥сце соц≥олог≥њ молод≥ у систем≥ соц≥олог≥чного знанн¤

1. ћ≥сце соц≥олог≥њ молод≥ у систем≥ соц≥олог≥чного знанн¤

та у державн≥й молод≥жн≥й пол≥тиц≥

—оц≥олог≥¤ молод≥ нин≥ Ї одною з важлив≥ших складових соц≥олог≥чного знанн¤. ѕроцес переходу в≥д тотал≥тарного до в≥дкритого, демократичного сусп≥льства передбачаЇ активну участь у ньому насамперед молодого покол≥нн¤, бо саме його представникам належить будувати ¤к≥сно нове сусп≥льство ≥ жити у ньому. Ќаск≥льки сучасна молодь здатна виконати цю благородну м≥с≥ю побудови нового, в ¤к≥й м≥р≥ вона п≥дготована (фахово ≥ морально) до участ≥ у державотворчих процесах, ¤к≥ розгортаютьс¤ зараз в ”крањн≥, що необх≥дно зробити в галуз≥ державноњ молод≥жноњ пол≥тики, щоби забезпечити належн≥ умови дл¤ реал≥зац≥њ високих потенц≥йних можливостей п≥дростаючого покол≥нн¤, дл¤ гармон≥зац≥њ в≥дносин м≥ж сусп≥льством ≥ молоддю, Ч вс≥ ц≥ питанн¤ в сучасних умовах постають з особливою силою та гостротою. «'¤суванн¤м њх, а також розробкою основ державноњ молод≥жноњ пол≥тики й покликана займатис¤ соц≥олог≥¤ молод≥.

Ќин≥ все м≥цн≥шим стаЇ переконанн¤, що необх≥дно докор≥нно переосмислити традиц≥йн≥ п≥дходи до молод≥ та њњ проблем, ¤к≥ склалис¤ п≥д час пануванн¤ командно-адм≥н≥стративноњ системи в —–—– ≥ ¤к≥ знайшли в≥ддзеркаленн¤ в рад¤нськ≥й соц≥олог≥њ. —ьогодн≥ настала потреба у виробленн≥ новоњ концептуальноњ схеми соц≥олог≥њ молод≥, в ¤к≥й молодь виступатиме не ¤к пасивний об'Їкт, а ¤к активний д≥Ївий суб'Їкт сусп≥льних перетворень, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ на всьому пострад¤нському простор≥.

—оц≥олог≥¤ молод≥ належить до числа спец≥альних соц≥олог≥чних теор≥й, що досл≥джують законом≥рност≥ розвитку окремих соц≥альних сп≥льнот, з ¤ких утворюЇтьс¤ сусп≥льство. —оц≥олог≥¤ молод≥ в —–—– почала розвиватис¤ ще у 20-х роках, але ≥нтерес до цих досл≥джень швидко згасаЇ, оск≥льки молодь, зг≥дно з марксистською наукою, не входила до числа основних елемент≥в соц≥альноњ структури рад¤нського сусп≥льства, на ¤ких переважно зосереджувалась увага науковц≥в. ¬же в т≥ часи молодь розгл¤далась передус≥м ¤к джерело поповненн¤ роб≥тничого класу, колгоспного сел¤нства та рад¤нськоњ ≥нтел≥генц≥њ. Ќовий етап у соц≥олог≥чних досл≥дженн¤х проблем молод≥ розпочавс¤ у часи хру-щовськоњ Ђв≥длигиї Ч в 60-х роках, але й тод≥ соц≥олог≥в ц≥кавили перш за все проблеми п≥дготовки робочоњ сили дл¤ соц≥ал≥стичного народного господарства, п≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥ серед молод≥, њњ вихованн¤ в дус≥ комун≥стичних ≥деал≥в. “обто досл≥дник≥в ц≥кавила не молодь сама по соб≥, њњ ≥нтереси, потреби ≥ прагненн¤, а можлив≥сть використанн¤ молодого покол≥нн¤ дл¤ вир≥шенн¤ прагматичних завдань соц≥ал≥стичного буд≥вництва.

” спадок в≥д минулого соц≥олог≥¤ молод≥ одержала парадоксальну ситуац≥ю: на¤вн≥сть величезноњ к≥лькост≥ публ≥ка. ц≥й про молоде покол≥нн¤, з одного боку, ≥ в≥дсутн≥сть достов≥рного наукового знанн¤ про цю специф≥чну соц≥альну сп≥льноту, про законом≥рност≥ ≥ тенденц≥њ сучасного розвитку та в≥дтворенн¤ ц≥Їњ групи сусп≥льства, Ч з другого. ÷е дало п≥дстави де¤ким досл≥дникам твердити, що соц≥олог≥¤ молод≥ в ”крањнськ≥й –—– ¤к спец≥альна наукова дисципл≥на практично була в≥дсутн¤.

” минулому склалис¤ певн≥ диспропорц≥њ ≥ у тематиц≥ наукових досл≥джень молод≥: найб≥льша частка належала прац¤м про њњ комун≥стичне вихованн¤. —ам же процес вихованн¤ традиц≥йно розгл¤давс¤ ¤к односкерований Ч на юнацтво ≥ молодь взагал≥; одноб≥чно ор≥Їнтований Ч згори донизу, без врахуванн¤ механ≥зму зворотнього впливу ≥ взаЇмод≥њ; одноман≥тний Ч за консервативн≥стю форм, метод≥в ≥ заход≥в; маючий одну мету Ч п≥дготовку належноњ зм≥ни буд≥вник≥в комун≥зму.

—прощено трактувавс¤ ≥ процес соц≥ал≥зац≥њ молод≥ Ч переважно ¤к одноб≥чне засвоЇнн¤ досв≥ду, ≥дей, ор≥Їнтац≥й старшого покол≥нн¤ ≥ сусп≥льства в ц≥лому; молодь тут виступала пасивним продуктом соц≥ал≥зац≥њ, а не активною творчою силою соц≥ального оновленн¤. ¬ концепц≥¤х зах≥дних науковц≥в ∆.ѕ≥аже та –.ћертона соц≥ал≥зац≥¤ ≥ нав≥ть соц≥альна адаптац≥¤ розум≥ютьс¤, навпаки, ¤к двоб≥чн≥ процеси ≥ результат зустр≥чноњ активност≥ суб'Їкта та соц≥ального середовища. јле так≥ погл¤ди св≥домо чи позасв≥дома нехтувалис¤ в рад¤нськ≥ часи; вважалос¤, що молодь здатна лише на в≥дтворенн¤ ≥снуючих сусп≥льних в≥дносин, а не на творч≥сть та новац≥њ. “ому не дивно, що соц≥ологи тих час≥в, а подекуди й сучасн≥, виступали переважно у рол≥ ф≥ксатор≥в р≥зного роду молод≥жних проблем ≥ процес≥в, по¤снюваних одноб≥чно; прогностична ж функц≥¤ њх досл≥джень була розвинута вкрай недостатньо.

Ќин≥ завданн¤ пол¤гаЇ у виробленн≥ власних теоретичних засад соц≥олог≥њ молод≥, необх≥дност≥ визначенн¤ центрального пон¤тт¤ ≥ пох≥дних категор≥й, з'¤суванн≥ основних базових положень ≥ принцип≥в емп≥ричних досл≥джень. …детьс¤ . про переосмисленн¤ рол≥ молод≥ в ≥сторичному процес≥ взагал≥ ≥ процесах нац≥онального в≥дродженн¤ та державотворенн¤ в ”крањн≥, подоланн¤ споживацького ставленн¤ до нењ з боку сусп≥льства та його соц≥альних ≥нститут≥в, а також про можлив≥сть ≥ необх≥дн≥сть розробки нових п≥дход≥в до анал≥зу молод≥ та њњ проблем. ¬они повинн≥ передбачати в≥дмову в≥д в≥джилих стереотип≥в та ≥деолог≥чних штамп≥в минулого, досл≥дженн¤ впливу нових соц≥альних реал≥й сьогоденн¤ на духовний св≥т та повед≥нку юнак≥в ≥ д≥вчат.

—оц≥олог≥¤ молод≥ виступаЇ також важливою складовою державноњ молод≥жноњ пол≥тики. ¬одночас молод≥жна пол≥тика тоњ чи ≥ншоњ держави сама повинна бути компонентом загальноњ ц≥л≥сноњ концепц≥њ розвитку цього сусп≥льства. —пециф≥ка сучасних державотворчих процес≥в в ”крањн≥ Ї такою, що ц¤ ц≥л≥сна концепц≥¤ лише виробл¤Їтьс¤. Ќатом≥сть сьогодн≥ основн≥ законодавч≥ акти ≥ документи державноњ молод≥жноњ пол≥тики в ”крањн≥ уже прийн¤т≥, ≥ це створюЇ певн≥ труднощ≥ в реал≥зац≥њ молод≥жноњ пол≥тики в умовах, коли пр≥оритети держави ще не визначен≥ або, ¤к зараз, ч≥льне м≥сце серед них пос≥даЇ розвиток економ≥ки.

ќтже, ≥снуЇ пр¤мий ≥ безпосередн≥й зв'¤зок м≥ж станом сусп≥льства та його ставленн¤м до молод≥. Ќехтуванн¤ цим принципом, г≥ркий досв≥д минулого мають послужити пересторогою дл¤ сучасних пол≥тичних д≥¤ч≥в та ур¤довц≥в. ћолодь Ч це майбутнЇ крањни, ≥ щоб належним чином забезпечити це майбутнЇ, держава повинна виробити реал≥стичну, збалансовану, виважену пол≥тику стосовно молодого покол≥нн¤.

ўодо наповненн¤ молод≥жноњ пол≥тики Ч то вона Ї, за визначенн¤м ≤.≤льњнського, по-перше, системою ≥дей, теоретичних положень про м≥сце ≥ роль молодого покол≥нн¤ в сусп≥льств≥; по-друге, практичною д≥¤льн≥стю держави, громадських орган≥зац≥й та ≥нших соц≥альних ≥нститут≥в по реал≥зац≥њ цих положень, ≥дей та принцип≥в з метою формуванн¤ й розвитку молод≥. ≤ншими словами, державна молод≥жна пол≥тика ¤к система певних заход≥в щодо спри¤нн¤ соц≥альному становленню ≥ розвитку молод≥, повинна базуватись на глибокому, об'Їктивному анал≥з≥ реального стану молод≥, зд≥йснюваному р≥зними науками. —оц≥олог≥¤ молод≥ в систем≥ цих наук займаЇ пров≥дне м≥сце. ¬оно зумовлене насамперед тим, що саме соц≥олог≥¤ молод≥ досл≥джуЇ процеси соц≥ал≥зац≥њ молодого покол≥нн¤, його входженн¤ у доросле житт¤ в умовах, ¤к≥ блискавично зм≥нюютьс¤, тобто маЇ пр≥оритетне значенн¤ в сусп≥льному, практично-пол≥тичному план≥, даючи вих≥дн≥ дан≥ дл¤ соц≥альноњ пол≥тики, держави, ¤ка забезпечуЇ вир≥шенн¤ проблем молод≥ з обов'¤зковим врахуванн¤м њњ ≥нтерес≥в, потреб ≥ зд≥бностей.

–ан≥ше вважалос¤, що молодь виступаЇ переважно об'Їктом державноњ молод≥жноњ пол≥тики, об'Їктом соц≥ального впливу. Ќа жаль, ≥ нин≥ мало що зм≥нилос¤; р≥зниц¤ х≥ба що в тому, що передбачаЇтьс¤ впливати не на саму молодь, а на умови њњ соц≥ал≥зац≥њ в р≥зних сферах њњ життЇд≥¤льност≥, п≥дтримувати њњ гарант≥¤ми, прив≥ле¤ми та пожертвами. « цим важко погодитись, бо, по-перше, ц≥ гарант≥њ, прив≥лењ та п≥льги державою лише проголошуютьс¤ на р≥вн≥ державного закону, але не ≥снуЇ виробленого механ≥зму реал≥зац≥њ цих нам≥р≥в ≥ положень, вт≥ленн¤ њх у житт¤. ѕо-друге; те основне, що об'ЇднуЇ молодь у певну соц≥ально-демограф≥чну сп≥льноту та вир≥зн¤Ї њњ з пом≥ж ≥нших сп≥льнот, Ч це њњ специф≥чн≥ ≥нтереси. “ому реал≥зац≥¤ молод≥жноњ пол≥тики повинна передбачати пошук оптимальних шл¤х≥в подоланн¤ протир≥ч м≥ж ≥нтересами держави ≥ п≥дростаючого покол≥нн¤. ≤гноруванн¤ ≥нтерес≥в молод≥ чи ман≥пул¤ц≥¤ њњ св≥дом≥стю призводили до низькоњ ефективност≥ молод≥жноњ пол≥тики, ¤ка часто не дос¤гала своЇњ мети ≥ перетворювалась на фарс.

ќсобливост≥ сучасного становища молод≥ пол¤гають у тому, що вона виступаЇ перш за все ¤к суб'Їкт сусп≥льного житт¤, ¤кий знаходитьс¤ разом з тим у процес≥ свого становленн¤. «в≥дси у державн≥й молод≥жн≥й пол≥тиц≥ в ¤кост≥ р≥вноправних суб'Їкт≥в повинн≥ виступати ¤к молодь, так ≥ сусп≥льство. ћова повинна йти не про патернал≥стську (в≥д лат. paternus Ч батьк≥вський, оп≥кунчий) пол≥тику держави по в≥дношенню до молод≥, а швидше про спри¤нн¤ њњ соц≥альн≥й адаптац≥њ в умовах переходу до ринкове ор≥Їнтованоњ економ≥ки, про створенн¤ такоњ соц≥альноњ системи, ¤ка б могла самозабезпечити ≥ в≥дтворити себе. Ќедарма, програма у галуз≥ молод≥жноњ пол≥тики у крањнах ™вропейськоњ —п≥льноти передбачаЇ два основних, у вказан≥й посл≥довност≥, принципи: 1) активну й безпосередню участь молод≥ у њњ розробц≥ та реал≥зац≥њ, 2) п≥дтримку молод≥жних ≥н≥ц≥атив державними структурами. ѕроцес допомоги молод≥ у зах≥дних крањнах, зазначають досл≥дники, д≥стаЇ енерг≥ю в ≥ндив≥дуал≥зац≥њ, а не в колектив≥зац≥њ, в рег≥онал≥зац≥њ, а не в централ≥зац≥њ, в плюрал≥зм≥, а не в централ≥зм≥, ≥ в безпосередн≥й участ≥, а не в управл≥нн≥ зверху.

ќчевидно, пошук реальних шл¤х≥в залученн¤ молод≥ до активних д≥й, скерованих на самозабезпеченн¤ та самов≥дтворенн¤, багато в чому може ≥ здатна зд≥йснювати саме соц≥олог≥¤ молод≥. Ќайперше њњ завданн¤ пол¤гаЇ у з'¤суванн≥ основних ≥нтерес≥в ≥ потреб молодого покол≥нн¤, створенн≥ њњ достов≥рного соц≥ального портрету, висуненн≥ на ц≥й основ≥ науково обгрунтованих пропозиц≥й дл¤ державних орган≥в. Ќеаби¤ке значенн¤ маЇ також анал≥з можливих насл≥дк≥в прийн¤тт¤ законодавчих акт≥в стосовно молод≥ дл¤ сум≥жних та близьких соц≥ально-демограф≥чних груп та сп≥льнот (≥накше кажучи, коли п≥льги ≥, п≥дтримка молод≥ державою можуть негативно вплинути на становище ≥нших соц≥альних груп), невизначен≥сть сенсу ѓѓ ≥снуванн¤ в сучасному сусп≥льств≥, а також прорахуванн¤ ≥ передбаченн¤ довготерм≥нових насл≥дк≥в цих р≥шень дл¤ самоњ молод≥, особливо при ѓѓ переход≥ в ≥нший в≥ковий ≥ соц≥альний стан.

ќтже, соц≥олог≥¤ молод≥ Ї важливою складовою ¤к соц≥олог≥чного знанн¤, так ≥ елементом державноњ молод≥жноњ пол≥тики. ¬она повинна забезпечувати цю пол≥тику та њњ реал≥зац≥ю через виробленн¤ диференц≥йованих стратег≥й соц≥ал≥зац≥њ та адаптац≥њ молодого покол≥нн¤. јле дл¤ цього вона сама повинна внутр≥шньо оновитис¤, перегл¤нути своњ вих≥дн≥ засади ≥ принципов≥ настанови.