—оц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤ ≥ сусп≥льна практика

“еор≥¤, методолог≥¤, методика соц≥олог≥чного досл≥дженн¤

1. —оц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤ ≥ сусп≥льна практика

—оц≥олог≥¤, ¤к ≥ будь-¤ка теоретична соц≥олог≥чноњ д≥¤льност≥ наука включаЇ два елементи: систему нагромаджених знань (насамперед теоретичних) ≥ досл≥дницьку д≥¤льн≥сть. « допомогою соц≥олог≥чних досл≥джень зд≥йснюЇтьс¤ дальше п≥знанн¤ об'Їктивних закон≥в розвитку ≥ функц≥онуванн¤ соц≥альних орган≥зм≥в ≥ сп≥льностей людей ≥ визначаютьс¤ шл¤хи ≥ форми використанн¤ нагромаджених знань на практиц≥. —оц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤ не можна ототожнювати з економ≥чними, юридичними ≥ ≥ншими видами досл≥джень под≥бно тому, ¤к соц≥олог≥ю не можна ототожнювати з пол≥тичною економ≥кою, юриспруденц≥Їю та ≥ншими науками. —пециф≥ка будь-¤кого соц≥ального досл≥дженн¤ обумовлюЇтьс¤, насамперед, об'Їктом ≥ предметом науки, в межах ¤коњ зд≥йснюЇтьс¤. ÷е означаЇ, що своЇр≥дн≥сть соц≥олог≥чних досл≥джень лежить в основ≥ специф≥ки науки соц≥олог≥њ.

Ќаукове управл≥нн¤ соц≥альними процесами зд≥йснюЇтьс¤ з допомогою нагромадженн¤, переробки ≥ передач≥ ≥нформац≥њ, використовуютьс¤ р≥зн≥ способи одержанн¤ ≥ перетворенн¤ ≥нформац≥њ. ÷е, по-перше, побутова св≥дом≥сть, що реал≥зуЇтьс¤ в процес≥ повс¤кденного практичного житт¤ людей, по-друге, емп≥ричне вивченн¤ соц≥альноњ д≥¤льност≥ людей ≥ соц≥альноњ д≥йсност≥; по-третЇ, конкретн≥ соц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤. ¬ процес≥ конкретних соц≥олог≥чних досл≥джень п≥знанн¤ в≥дновлюЇ безпосередню видиму картину соц≥альних об'Їкт≥в, але уже на основ≥ знань про закони њх розвитку ≥ функц≥онуванн¤, характеристики об'Їкт≥в, що в емп≥ричному п≥знанн≥ в≥дображен≥ ¤к Ђбезпосередн≥ї ≥ Ђперш≥ї, в конкретних досл≥дженн¤х ви¤вл¤ютьс¤ самими опосередкованими ≥ к≥нцевими. «д≥йсненн¤ таких досл≥джень ви¤вл¤Їтьс¤ можливим т≥льки при на¤вност≥ теор≥њ, що правильно в≥дображаЇ суть соц≥альних орган≥зм≥в, тод≥ ¤к емп≥ричн≥ досл≥дженн¤ можлив≥ завжди, незалежно в≥д т≥Їњ ступен≥, ¤коњ дос¤гло соц≥альне п≥знанн¤ в розкритт≥ законом≥рних зв'¤зк≥в. —пециф≥ка конкретного знанн¤ пол¤гаЇ в тому, що в ньому неповторима своЇр≥дн≥сть сусп≥льних ¤вищ зв'¤зана з специф≥чними умовами м≥сц¤ ≥ часу, де вони перебувають, детально в≥дтворюютьс¤ ≥ п≥знаютьс¤ ¤к особлива форма њх сут≥, що в≥дображаЇтьс¤ в чистому вигл¤д≥ в теор≥њ. ќб'Їктивною основою, що обумовлюЇ в≥дм≥нн≥сть теоретичних ≥ конкретних знань, Ї Їдн≥сть ≥ багатоман≥тн≥сть сусп≥льного житт¤. ¬иступаючи Їдиним за своЇю суттю, сусп≥льне житт¤ водночас вкрай р≥зноман≥тне в формах про¤ву. Ќа в≥дм≥ну в≥д конкретних емп≥ричн≥ знанн¤ в≥дтворюють в систематизован≥й форм≥ зовн≥шню, поверхневу сторону соц≥альних об'Їкт≥в. «алишаЇтьс¤ не розкритою суть обТЇкт≥в, що перешкоджають розум≥нню емп≥ричних характеристик сусп≥льних ¤вищ ¤к форм про¤ву законом≥рних зв'¤зк≥в. —аме таке розум≥нн¤ дозвол¤Ї дос¤гти конкретних соц≥олог≥чних досл≥джень, њх п≥дсумком виступаЇ знанн¤ не лише закон≥в, а й форм њх про¤ву в певних умовах.  онкретн≥ досл≥дженн¤ починають або з вивченн¤ теоретичних результат≥в, або сам≥ включають в попередн≥й етап, завданн¤м ¤кого Ї розкритт¤ законом≥рних зв'¤зк≥в об'Їкту.  онкретн≥ соц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤ н≥би надбудовуютьс¤ над теоретичними ≥ пропонують застосуванн¤ емп≥ричних метод≥в п≥знанн¤, зб≥р та оброб≥ток факт≥в, даних. —пециф≥ка конкретних соц≥олог≥чних досл≥джень своЇр≥дно про¤вл¤Їтьс¤ в сфер≥ наукового управл≥нн¤. —п≥льна реал≥зац≥¤ соц≥альних проблем на початку виводитьс¤ з теор≥њ на основ≥ знань необх≥дних зв'¤зк≥в сусп≥льних ¤вищ. «вичайно, такий висновок ще не даЇ готового р≥шенн¤, на основ≥ спец≥альних соц≥олог≥чних теор≥й розкриваютьс¤ лише найсуттЇв≥ш≥ властивост≥ соц≥альних систем.

 онкретно-соц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤ викликан≥ потребами соц≥альноњ практики, тому що без них неможливо перебудувати сусп≥льство у новому ключ≥. ѕочинаючи з 90-х рок≥в, в≥дпов≥дно з≥ зм≥нами умов, посилено розробл¤лась методолог≥¤, методика та техн≥ка конкретно-соц≥олог≥чних досл≥джень. ƒл¤ використанн¤ њх в практиц≥ управл≥нн¤ створюЇтьс¤ р¤д переваг. “од≥, мабуть, сучасну форму конкретних соц≥олог≥чних досл≥джень, де ч≥тко вид≥л¤ютьс¤ етапи програмуванн¤, збору ≥нформац≥њ, неправильно розгл¤дати ¤к Їдино можливу. Ќеобх≥дно враховувати досв≥д њх попереднього ≥сторичного розвитку.  онкретно-соц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤ за специф≥кою суттЇво в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д емп≥ричних, ¤к≥ ≥стотно обмежуютьс¤ п≥знанн¤м зовн≥шн≥х,, поверхових зв'¤зк≥в соц≥альних ¤вищ. Ќа в≥дм≥ну в≥д емп≥ричних досл≥джень конкретн≥ досл≥дженн¤ дозвол¤ють одержати повне ≥ всеб≥чне знанн¤, в ¤кому зовн≥шн≥ характеристики соц≥альних процес≥в зрозум≥л≥ ¤к про¤в глибинних законом≥рних зв'¤зк≥в.  онкретн≥ досл≥дженн¤ не тотожн≥ теоретичним. «авданн¤м теоретичних досл≥джень Ї п≥знанн¤ об'Їктивних соц≥альних закон≥в в њх Ђчистому вигл¤д≥ї.  онкретн≥ емп≥ричн≥ досл≥дженн¤ в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д засоб≥в ≥ метод≥в збиранн¤, в≥дбору та опрацюванн¤ ≥нформац≥њ, що застосовуютьс¤ в практиц≥ наукового ≥ соц≥ального управл≥нн¤. јнал≥з показуЇ, ¤кщо в управл≥нн≥ соц≥альними процесами дом≥нують емп≥ричн≥ методи ≥ способи одержанн¤ ≥ перетворенн¤ ≥нформац≥њ, то в систем≥ наукового управл≥нн¤ сусп≥льством основним засобом виробленн¤ управл≥нських р≥шень виступають конкретн≥ соц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤. ¬ науковому управл≥нн≥ соц≥альними процесами конкретно-соц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤ виконують дв≥ функц≥њ: п≥знавальну ≥ управл≥нську.

—уть п≥знавальноњ функц≥њ пол¤гаЇ в опис≥, по¤сненн≥, прогнозуванн≥, а суть управл≥нськоњ Ч у формуванн≥ конкретноњ мети, визначенн≥ програм, а також виробленн¤ рекомендац≥й по корегуванню прийн¤тих р≥шень в процес≥ њњ реал≥зац≥њ. јналог≥чн≥ функц≥њ виконуютьс¤ з допомогою емп≥ричних способ≥в одержанн¤ ≥нформац≥њ. ѕроте, суб'Їкт пропонованих заход≥в в межах певного соц≥ального контексту не знаЇ њх в≥ддалених насл≥дк≥в. Ћише конкретн≥ соц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤ через гносеолог≥чну специф≥ку дозвол¤ють суб'Їкту соц≥ального управл≥нн¤ встановлювати зв'¤зок конкретноњ соц≥альноњ пол≥тики з загальною перспективою ≥сторичного процесу, з найв≥ддален≥шою метою перетворюючоњ д≥¤льност≥ у людей.  онкретн≥ соц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤ ≥ Ї найефективн≥ший метод формуванн¤, виробленн¤ управл≥нських р≥шень в науковому управл≥нн≥ соц≥альними процесами. ≤ все ж така ≥нформац≥¤ маЇ р≥д суттЇвих недол≥к≥в. ѕо-перше, ≥нформац≥¤ не в≥дображаЇ сукупност≥ соц≥альних фактор≥в, що стосуютьс¤ життЇд≥¤льност≥ колективу. јдже, сюди належать не т≥льки реальн≥ акти повед≥нки прац≥вник≥в, кер≥вник≥в, а й, зокрема, думки, оц≥нки, м≥ркуванн¤ член≥в колективу (а ¤к без них визначити реальне ставленн¤ прац≥вник≥в до прац≥?). ѕо-друге, ≥нформац≥¤ може в≥дображати, наприклад, лише думку кер≥вник≥в на ту чи ≥ншу проблему (зокрема причини порушенн¤ трудовоњ дисципл≥ни), але це не сп≥льна, Ђсередн¤ї думка вс≥х прац≥вник≥в. ѕо-третЇ, не завжди ≥нформац≥¤, що Ї, наприклад, в документах адм≥н≥страц≥њ, р≥шенн¤х ≥нших громадських об'Їднань та ≥н., достов≥рна, об'Їктивна. ќчевидно, що лише в сукупност≥ та соц≥альна ≥нформац≥¤, що Ї традиц≥йно в кожному трудовому колектив≥, ≥ ≥нформац≥¤, що одержана з допомогою соц≥олог≥чних досл≥джень, допоможуть знайти найоптимальн≥ш≥ шл¤хи ≥ методи соц≥ального управл≥нн¤.

¬ сучасних умовах ≥снуЇ три типи соц≥олог≥чних досл≥джень. –озв≥дков≥ досл≥дженн¤ провод¤тьс¤ в тому випадку, ¤кщо на об'Їкт≥ Ї туманне у¤вленн¤ ≥ соц≥олог поки що неспроможний висунути будь-¤ких г≥потез (наприклад, кер≥вництво п≥дприЇмства бажаЇ знати, ¤к Ђповедуть себеї прац≥вники, ¤кщо п≥дприЇмство з державного трансформуЇтьс¤ в акц≥онерне). –озв≥дкове досл≥дженн¤ передбачаЇ основн≥ стад≥њ: а) складаютьс¤ по можливост≥ повн≥ б≥бл≥ограф≥њ, пот≥м вивчаютьс¤ джерела та л≥тература: б) провод¤тьс¤ бес≥ди з компетентними особами, а саме спец≥ал≥стами, ¤к≥ працюють над аналог≥чними проблемами, ≥ практиками, ¤к≥ зайн¤т≥ в сфер≥ виробництва та ≥н. Ѕес≥ди з спец≥ал≥стами пересл≥дують певну мету. “реба переконатис¤, що складена б≥бл≥ограф≥¤ охоплюЇ вс≥ питанн¤ ≥ сторони проблеми, що не упущено щось важливе. Ѕес≥ди з практиками також мають певну мету: пошук додатковоњ ≥нформац≥њ. ƒопустимо, збираЇмос¤ вивчати соц≥альн≥ проблеми орган≥зац≥њ контролю. ѕерша людина, з ¤кою маЇмо поговорити Ч представник громадського контролю. ≤ перше питанн¤: хто з прац≥вник≥в громадського контролю м≥г под≥литис¤ практичним досв≥дом орган≥зац≥њ ≥ зд≥йсненн¤ контролю, системи прийн¤тт¤ р≥шенн¤, методами ≥ способами контролю та ≥н. ƒал≥. ѕроведенн¤ ≥нтерв'ю Ч пошук над≥йних документальних в≥домостей, даних, картотек, протокол≥в р≥шень, дов≥док, зв≥т≥в та ≥н. ≤ пот≥м Ч проекти первинних г≥потез, передбачень. Ѕес≥ди вимагають де¤ких навик≥в ≥ ум≥нн¤. “реба створити атмосферу в≥двертоњ розмови. ≤нод≥ корисно зн¤ти особисту в≥дпов≥дальн≥сть сп≥врозмовника при ставленн≥ питань. Ќе питати пр¤мо: Ђяк≥ фактори впливають на такий-то процес?ї “≥ ж питанн¤ поб≥чно: Ђƒехто вважаЇ..ї та ≥н., ≥ пот≥м вислухати, з'¤сувати думку сп≥врозмовника. ” його в≥дпов≥д¤х часто ви¤вл¤ютьс¤, з'¤совуютьс¤ нов≥ або висловлен≥ кимсь думки, ориг≥нальн≥ контраргументи. ƒуже небезпечно удавати себе некомпетентним у питанн≥ через бажанн¤ одержати нову ≥нформац≥ю. ¬ таких випадках сп≥врозмовник обмежуЇтьс¤ загальними трив≥альними м≥ркуванн¤ми ≥ мета не дос¤гаЇтьс¤. «авершальна стад≥¤ розв≥дкового досл≥дженн¤ ставить метою ви¤вити повед≥нку новак≥в, ¤к≥ працюють на об'Їкт≥. Ќовачки гостро п≥дм≥чають т≥ особливост≥, ¤к≥ непом≥тн≥ старожилам. ¬ажливо звертати увагу на можлив≥ конфл≥ктн≥ ≥ незвичайн≥ ситуац≥њ, що найрельЇфн≥ше характеризують нормальн≥ умови д≥¤льност≥. ≤нтересн≥ перех≥дн≥ стад≥њ об'Їкту в момент реконструкц≥њ, зд≥йсненн¤ соц≥альних ≥ економ≥чних експеримент≥в, бурхливого розвитку, коли анал≥з соц≥альних ¤вищ вкрай необх≥дний дл¤ прийн¤тт¤ ѕравильних р≥шень. розв≥дкове ƒосл≥дженн¤ завершуЇтьс¤ ч≥тким формулюванн¤м, викладом проблеми, визначенн¤м мети, завдань њх вивченн¤ ≥ формулюванн¤м основних г≥потез.

ќписове досл≥дженн¤ передбачаЇ систематичний ¤к≥сно-к≥льк≥сний опис об'Їкту. Ќаприклад, кер≥вник в принцип≥ знаЇ, ¤к≥ особливост≥ зд≥йсненн¤ дисципл≥нарноњ практики, але його ц≥кавл¤ть причини порушень дисципл≥ни в ¤комусь конкретному колектив≥, склад порушник≥в, можливост≥ виникненн¤ страйку тощо. «биранн¤ ≥нформац≥њ зд≥йснюЇтьс¤ на основ≥ або монограф≥чного, або виб≥ркового досл≥дженн¤. ќпис, ¤к ≥ будь-¤кий ≥нший тип досл≥дженн¤, не може бути чисто фактуальним, без вс¤ких методолог≥чних передумов. ¬еличезну роль тут в≥д≥граЇ обірунтован≥сть групуванн¤ емп≥ричного матер≥алу. Ќер≥дко до описових досл≥джень висуваютьс¤ претенз≥њ у зв'¤зку з тим, що вони не розкривають причинно-насл≥дкових зв'¤зк≥в або дають трив≥альн≥ результати. ѕроте, що" в≥домо на р≥вн≥ здорового сенсу, ще не Ї науково доведене. ќписове досл≥дженн¤ допомагаЇ упор¤дкуванню в≥домих факт≥в, встановленню в≥дносин м≥ж ними Ч ≥нод≥ к≥льк≥сно. ќписов≥ досл≥дженн¤ повн≥стю мають наукову ц≥нн≥сть, ¤кщо вони забезпечують досить повне ≥ ч≥тке описуванн¤ соц≥ального об'Їкту без залежност≥ в≥д того, що результати досл≥дженн¤ не в≥дпов≥дають на питанн¤ про причинно-насл≥дков≥ зв'¤зки об'Їкту. “аке досл≥дженн¤ завершуЇтьс¤ класиф≥кац≥Їю емп≥ричних даних, що стосуютьс¤ структури об'Їкта.

≈кспериментальне досл≥дженн¤. Ќайважлив≥шою умовою його реал≥зац≥њ Ї досить високий р≥вень знань в межах проблеми, що вивчаЇтьс¤ ≥ вир≥шуЇтьс¤, дозвол¤Ї проанал≥зувати причинно-насл≥дков≥ залежност≥ у розвитку тих чи ≥нших соц≥альних процес≥в, спри¤Ї формуванню стратег≥њ. ћета досл≥дженн¤ Ч встановленн¤ функц≥ональних зв'¤зк≥в в соц≥альних об'Їктах ≥ процесах, а при реал≥зац≥њ практичного соц≥ального експерименту Ч пошук управл≥нських р≥шень.

¬ реальн≥й практиц≥ соц≥олог≥чних досл≥джень р≥дко буваЇ так, щоб один з трьох вар≥ант≥в ≥снував ≥ д≥¤в в чистому вигл¤д≥. ≤нод≥ в одному досл≥дженн≥ поЇднуютьс¤ вс≥ три. —труктурно процес будь-¤кого соц≥олог≥чного досл≥дженн¤ д≥литьс¤ на етапи:

а) розробку програм досл≥джень;

б) збиранн¤ емп≥ричного матер≥алу;

в) опрацюванн¤ матер≥ал≥в досл≥дженн¤ (статистичн≥ ≥ математичн≥);

г) анал≥з результат≥в досл≥дженн¤ ≥ розробка рекомендац≥й.

¬ажливе значенн¤ мають спец≥альн≥ теч≥њ

≤нформац≥¤ орган≥в що розгл¤дають законом≥рност≥ соц≥ального розвитку сусп≥льства в систем≥ управл≥нн¤. —оц≥олог≥чн≥ теор≥њ дають науков≥ в≥дпов≥д≥ на вит≥каюч≥ актуальн≥ проблеми сучасност≥. ≈мп≥ричн≥ соц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤, що розвиваютьс¤ у т≥сному зв'¤зку з соц≥олог≥чними теор≥¤ми, беруть активну участь у науковому п≥знанн≥ законом≥рностей розвитку, забезпечують прир≥ст нових емп≥рично обірунтованих знань про справжн≥ шл¤хи ви¤вленн¤ нових факт≥в ≥ тенденц≥й зм≥н окремих сфер житт¤ сусп≥льства. “аку роль в≥д≥грають багаточисельн≥ галузев≥ соц≥олог≥њ, що узагальнюють величезну масу ≥нформац≥њ про конкретн≥ соц≥альн≥ ¤вища, под≥њ ≥ процеси сусп≥льного житт¤.

≈мп≥ричн≥ соц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤ виконують ѕ≥знавальн≥ функц≥њ. ѕо-перше, ≥нформац≥йну, що дозвол¤Ї одержати первинн≥ дан≥ про ≥ндив≥д≥в ≥ сп≥льност≥, њх потребах, ≥нтересах, ор≥Їнтац≥¤х, мотивах, фактах реальноњ ≥ вербальноњ повед≥нки, про сусп≥льну ≥ громадську думку та ≥н.; по-друге, в конкретних ситуац≥¤х емп≥ричн≥ досл≥дженн¤ створюють ≥нформац≥йну базу дл¤ п≥знанн¤ соц≥альноњ д≥йсност≥.

—оц≥олог≥чна ≥нформац≥¤ маЇ властивост≥: по-перше, всеб≥чно ≥ глибоко характеризуЇ ≥ анал≥зуЇ соц≥альний процес, дос¤гаЇ максимальноњ адекватност≥ п≥знанн¤ завд¤ки репрезентованост≥, ст≥йкост≥ ≥ достов≥рност≥; забезпечуЇ пор≥вн¤но точн≥ ≥ конкретн≥ в≥домост≥ при дос¤гненн≥ об'Їктивних ≥ суб'Їктивних параметр≥в п≥знанн¤. ѕо-друге, теоретичну, що дозвол¤Ї ви¤вити нов≥ законом≥рност≥ ≥ тенденц≥њ ≥ тим самим ≥стотно збагатити соц≥олог≥чну теор≥ю. ќсобливо це стосуЇтьс¤ повторних емп≥ричних досл≥джень, що зд≥йснюютьс¤ за сп≥в-ставними методиками.

ѕрактична функц≥¤ соц≥олог≥њ т≥сно зв'¤зана з п≥знавальною. ™дн≥сть теор≥њ ≥ практики Ч характерна риса соц≥олог≥њ. –озкриваючи законом≥рност≥ розвитку р≥зних сфер сусп≥льства, соц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤ дають конкретну ≥нформац≥ю, необх≥дну дл¤ зд≥йсненн¤ справжнього соц≥ального контролю над соц≥альними процесами. ѕрактична функц≥¤ соц≥олог≥њ в≥дображаЇ, насамперед, висуненн¤ науково аргументованих прогноз≥в розвитку сусп≥льства. —оц≥олог≥чн≥ теор≥њ дозвол¤ють передбачити в≥ддален≥ перспективи соц≥ального розвитку. ќсоблив≥сть соц≥олог≥чного прогнозу пол¤гаЇ в ц≥л≥сност≥, що даЇ можлив≥сть визначити тенденц≥њ розвитку сусп≥льства. ѕрикладна соц≥олог≥¤, зв'¤зуючи теор≥ю з д≥йсн≥стю, безпосередньо обірунтовуЇ практичн≥ рекомендац≥њ дл¤ складанн¤ план≥в соц≥ального розвитку та ≥н. ¬елике практичне значенн¤ мають досл≥дженн¤ комплексних соц≥альних проблем, ¤к≥ дають можлив≥сть створити ц≥л≥сну картину майбутнього розвитку основних сфер житт¤ сусп≥льства, передбачити можлив≥ негативн≥ насл≥дки, накреслити шл¤хи ≥ засоби оптимального управл≥нн¤ соц≥альними процесами. ‘ормуванн¤ соц≥олог≥чного прогнозу вимагаЇ з'¤суванн¤ ст≥йких тенденц≥й розвитку ¤вищ, передбачаЇ повторн≥ досл≥дженн¤ тощо. ¬ соц≥альному прогнозуванн≥ важливу роль в≥д≥грають соц≥олог≥чн≥ теор≥њ розвитку р≥зних сфер сусп≥льства, њх створенн¤ дозвол¤Ї сконцентрувати велику масу ≥нформац≥њ стосовно широкого кола соц≥альних ¤вищ ≥ розкрити законом≥рност≥ њх розвитку. —оц≥олог≥чн≥ теор≥њ служать над≥йною базою обірунтуванн¤ моделей, що прогнозуютьс¤ ≥ що стосуютьс¤ окремих соц≥альних процес≥в ≥ ¤вищ. ¬≥дпов≥дно специф≥ки соц≥олог≥чних досл≥джень практичн≥ рекомендац≥њ, що висуваютьс¤ соц≥ологами, стосуютьс¤ двох груп соц≥альних фактор≥в: об'Їктивних ≥ суб'Їктивних. ќб'Їктивн≥ фактори: умови, ритм, а також конкретн≥: умови прац≥, побуту ≥ реальна повед≥нка суб'Їкта в таких умовах. ¬ивчаючи њх вплив на систему соц≥альних в≥дносин, соц≥олог опираЇтьс¤ на конкретну ≥нформац≥ю, здобуту в процес≥ досл≥дженн¤, ≥ визначаЇ тенденц≥њ њх дальшого розвитку. —уб'Їктивн≥ ¤вища, аспекти: мотиви, мета, нам≥ри, установки, ≥нтереси, ц≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ, сусп≥льна, громадська думка тощо. ƒосл≥джуючи њх взаЇмозв'¤зок з нормами ≥ ц≥нност¤ми соц≥альних сп≥льностей, груп, встановлюЇтьс¤ ступ≥нь в≥дхиленн¤ ≥ розробл¤ютьс¤ засоби удосконаленн¤ м≥жособових, м≥жсп≥льн≥сних в≥дносин.

ќдним з важливих елемент≥в соц≥альноњ ≥ пол≥тичноњ системи сусп≥льства Ї засоби масовоњ ≥нформац≥њ (преса, рад≥о, телебаченн¤, к≥но та ≥н.). њх соц≥альна роль зв'¤зана, насамперед, з розвитком св≥домост≥ мас, кожноњ особи. —истема засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ Ч соц≥альний ≥нститут, що забезпечуЇ збиранн¤, опрацюванн¤ ≥ розпод≥л ≥нформац≥њ в масовому масштаб≥, на основ≥ законом≥рностей, пан≥вних в сусп≥льств≥. ƒ≥¤льн≥сть засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ пол¤гаЇ в забезпеченн≥ обм≥ну соц≥альною ≥нформац≥Їю м≥ж великими групами людей в межах соц≥ального м≥кросередовища з допомогою соц≥альних орган≥зац≥й ≥ об'Їднань, а також техн≥чних засоб≥в збиранн¤, опрацюванн¤ ≥ поширенн¤ ≥нформац≥њ. ѕредметом соц≥олог≥њ засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ виступають законом≥рност≥ духовного њх впливу на формуванн¤ св≥домост≥ ≥ соц≥альноњ повед≥нки людей. ≈фективн≥сть засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ визначаЇтьс¤ ступенем њх впливу на пол≥тичну, економ≥чну, соц≥альну, культурну сфери житт¤ сусп≥льства ≥ сп≥вв≥дносинами м≥ж метою њх пропаганди або окремими виступами ≥ фактичним њњ дос¤гненн¤м. ƒ≥ють загальн≥ специф≥чн≥ критер≥њ ефективност≥ пропаганди, засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ. ¬ д≥¤льност≥ засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ в≥дображаютьс¤ зв'¤зки ≥ взаЇмозалежност≥ не т≥льки системи масового сп≥лкуванн¤, але й всього сусп≥льства.

¬ процес≥ демократизац≥њ сусп≥льного житт¤ в ”крањн≥ зростаЇ роль сусп≥льноњ, громадськоњ думки. —усп≥льна, громадська думка Ч своЇр≥дний спос≥б ≥снуванн¤ сусп≥льноњ св≥домост≥ у вигл¤д≥ неоф≥ц≥йноњ масовоњ св≥домост≥ ¤коњсь соц≥альноњ сп≥льност≥ людей, зв'¤заних сп≥льн≥стю ≥нтерес≥в, в ¤ких ф≥ксуЇтьс¤ њх ставленн¤ до под≥й або ¤вищ сусп≥льного житт¤, до д≥¤льност≥ пол≥тичних парт≥й, установ ≥ особистостей.

—усп≥льна думка виражаЇтьс¤ у форм≥ рекомендац≥й ≥ вимог, а також про¤вл¤Їтьс¤ в схваленн≥ або осудженн≥ д≥й тих або ≥нших соц≥альних ≥нститут≥в, вчинк≥в окремоњ людини або ¤коњсь групи людей. —усп≥льна думка складаЇтьс¤ в результат≥ ц≥леспр¤мованого впливу на маси пол≥тичних орган≥зац≥њ, установ ≥ стих≥йно Ч на основ≥ практичного життЇвого досв≥ду, традиц≥њ, звичањв тощо.

“ому-то, в сусп≥льн≥й думц≥ ви¤вл¤ютьс¤ не лише р≥зн≥ ≥нтереси, але й неоднаковий ступ≥нь њх усв≥домленн¤. ѕри сп≥впад≥нн≥ кор≥нних ≥нтерес≥в в сусп≥льн≥й думц≥ в≥дображаютьс¤ найр≥зноман≥тн≥ш≥ специф≥чн≥ ≥нтереси ≥ потреби - нац≥ональн≥, профес≥йн≥, духовн≥ та ≥н. «нанн¤ структури або ≥нш≥ м≥ркуванн¤, що визначають т≥ або ≥нш≥ м≥ркуванн¤ ≥ оц≥нки соц≥альних сп≥льностей, стають об'Їктивно необх≥дною передумовою дл¤ виробленн¤ ≥ реал≥зац≥њ р≥зних проект≥в та план≥в в процес≥ прискоренн¤ соц≥ально-економ≥чного розвитку ≥ демократизац≥њ пол≥тичного житт¤ ”крањни. —оц≥альна суть сусп≥льноњ думки пол¤гаЇ в тому, що спри¤Ї зосередженню думки, почутт≥в ≥ д≥й людей на певн≥й д≥йсност≥, даЇ њй оц≥нку, що Ї вих≥дною базою дл¤ зм≥ни або збереженн¤ певного фрагменту сусп≥льного житт¤. —усп≥льна думка, що формуЇтьс¤ соц≥альною сп≥льн≥стю людей, в≥дображаЇ ≥нтереси окремих груп особистостей. “ому-то виразником сусп≥льноњ думки може бути будь-¤кий громад¤нин, будь-¤ка соц≥альна сп≥льн≥сть людей, ¤кщо њх публ≥чно висловлена думка в≥дображаЇ ставленн¤ ¤коњсь соц≥альноњ сп≥льност≥, народу, нац≥њ ≥ актуальн≥ проблеми д≥йсност≥. ѕроцес в≥дображенн¤ сусп≥льноњ думки Ч це висловленн¤ њњ, наданн¤ гласност≥ багатьом ≥ндив≥дуальним думкам з актуальних проблем д≥йсност≥ або безпосередньо (через форми представницькоњ демократ≥њ).

≤снуЇ три види в≥дображенн¤ сусп≥льноњ думки: по-перше, стих≥йно висловлена сусп≥льна думка; по-друге, висловлена сусп≥льна думка з ≥н≥ц≥ативи державних орган≥в, громадських орган≥зац≥й, засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ, що звертаютьс¤ безпосередньо до мас за њх побажанн¤ми, пропозиц≥¤ми, думками тощо (всенародне обговоренн¤ проект≥в закон≥в, обговоренн¤ в прес≥ ¤кихось актуальних проблем та ≥н.), по-третЇ, висловленн¤ сусп≥льноњ думки в процес≥ спец≥альних соц≥олог≥чних досл≥джень (опит≥в). ¬ажливо, що сусп≥льна думка може висловлюватись, функц≥онувати н≥бито на двох р≥вн¤х: на р≥вн≥ словесному (вербальна повед≥нка), коли ¤кась оц≥нка зовн≥шньо сприймаЇтьс¤ б≥льш≥стю, великими масами, але не веде до конкретних д≥й, ≥ на р≥вн≥ д≥ловитост≥. ÷е реальна повед≥нка, коли соц≥альн≥ групи д≥ють в≥дпов≥дно з усв≥домленою оц≥нкою. ќчевидно, перех≥д сусп≥льноњ думки в≥д в≥дображенн¤ до реал≥зац≥њ зв'¤заний з процесом њњ об'Їктивност≥ в систем≥ соц≥альних норм, соц≥ального регулюванн¤ ≥ контролю. ¬ такому процес≥ ≥ виникаЇ зв'¤зок сусп≥льноњ думки ≥ сусп≥льних в≥дносин, ¤к≥ мають нормативи ≥ оц≥нки. —усп≥льна думкаЧв д≥ючому стан≥ стаЇ елементом сусп≥льних в≥дносин.