ћетоди соц≥олог≥чних досл≥джень

3. ћетоди соц≥олог≥чних досл≥джень

¬ажлив≥ша особлив≥сть емп≥ричного соц≥олог≥чного досл≥дженн¤ пол¤гаЇ в тому, що використовуютьс¤ специф≥чн≥ методи збиранн¤ ≥нформац≥њ, що дозвол¤Ї вести ¤к≥сний анал≥з соц≥альних проблем, включаючи складн≥ з них, становище сусп≥льноњ думки, особливост≥ сусп≥льноњ, груповоњ св≥домост≥ людей та ≥н.

¬ид≥л¤Їтьс¤ чотири основних методи емп≥ричного соц≥олог≥чного досл≥дженн¤: анал≥з документ≥в, спостереженн¤, опит ≥ соц≥альний експеримент, що розд≥л¤ютьс¤ в залежност≥ в≥д становленн¤ факт≥в св≥домост≥, а також способу њх ф≥ксац≥њ, шл¤хи та методи њх використанн¤.

јнал≥з, класиф≥кац≥¤ документа.

¬ соц≥олог≥њ документом називаЇтьс¤ спец≥ально створений людиною предмет, що призначаЇтьс¤ дл¤ передач≥ або збереженн¤ ≥нформац≥њ. «а способом ф≥ксац≥њ ≥нформац≥њ розр≥зн¤ють: рукописн≥ ≥ друкован≥ документи, записи на к≥но- ≥ фотопл≥вку, магн≥тн≥й стр≥чц≥. «а метою призначенн¤ вид≥л¤ютьс¤ матер≥али, що њх в≥дбирають сам≥ досл≥дники. “ак≥ документи називають ц≥льов≥. “а соц≥олог в≥дбираЇ матер≥али, що складен≥ заради ≥ншоњ мети, тобто на¤вн≥ документи. «вичайно, в соц≥олог≥чному досл≥дженн≥ саме так≥ документи ≥ називаютьс¤ власною документальною ≥нформац≥Їю. «а ступенем персон≥ф≥кац≥њ документи под≥л¤ютьс¤ на особов≥ ≥ безособов≥. ќсобовими документами Ї картотеки ≥ндив≥дуального обл≥ку (б≥бл≥отечн≥ формул¤ри, анкети ≥ бланки тощо), характеристики, видан≥ особ≥, листи, щоденники, за¤ви, мемуарн≥ записки та ≥н. Ѕезособов≥ документи Ч статистичн≥, ≥сторичн≥ арх≥ви, преса, протоколи з≥брань та ≥н. ¬ залежност≥ в≥д статусу джерела вид≥л¤ютьс¤: оф≥ц≥йн≥ ≥ неоф≥ц≥йн≥. ќф≥ц≥йн≥ документи: ур¤дов≥ документи, матер≥али, постанови, декрети, за¤ви, комюн≥ке, стенограми оф≥ц≥йних зас≥дань, дан≥ державноњ та в≥домчоњ статистики, арх≥ви ≥ поточн≥ документи р≥зних установ ≥ орган≥зац≥й, д≥лова кореспонденц≥¤, протоколи судових орган≥в, прокуратури тощо. Ќеоф≥ц≥йн≥ документи Ч багато особистих матер≥ал≥в, а також залишен≥ окремими особами документи (статистичн≥ пов≥домленн¤, виконан≥ ≥ншими посл≥довниками на основ≥ власних спостережень). ќкрему групу документ≥в складають численн≥ матер≥али засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ. Ќарешт≥, за джерелами ≥нформац≥њ документи д≥л¤тьс¤ на первинн≥ ≥ вторинн≥. ѕервинн≥ документи в≥дображають ¤вища, под≥њ, що спостер≥галис¤ ≥ ф≥ксувалис¤ безпосередньо досл≥дниками, або становили в≥домост≥ ур¤дових ≥ в≥домчих установ тощо. ¬торинн≥ Ч це документи, що м≥ст¤ть ≥нформац≥ю, опрацьовану, узагальнену або описану на основ≥ первинних джерел. ћожна, звичайно, класиф≥кувати документи ≥ за њх пр¤мий зм≥ст, наприклад, л≥тературн≥ дан≥, ≥сторичн≥ ≥ науков≥ арх≥ви, арх≥ви соц≥олог≥чних досл≥джень тощо.

ƒокументал≥сти-≥сторики, психологи сформували немало метод≥в, способ≥в, з допомогою ¤ких визначаЇтьс¤ ступ≥нь достов≥рност≥, ≥стинност≥ в≥домостей за самим зм≥стом документальноњ ≥нформац≥њ. ѕерше золоте правило в робот≥ з документами (та й з будь-¤кою ≥ншою ≥нформац≥Їю) Ч ч≥тко в≥др≥зн¤ти опис под≥й ≥ њх оц≥нки. јле саме конкретна ситуац≥¤ даЇ ключ до розшаруванн¤ смислу оц≥нок ≥ думок. ƒальший анал≥з розкриваЇ, ¤кими нам≥рами керувавс¤ складач документу, що допоможе з'¤сувати, ви¤вити навмисн≥ чи мимов≥льн≥ перекрученн¤. ƒуже важливо знати, ¤кий метод одержанн¤ первинних даних використано складачем документа. ¬≥домо, що в≥домост≥ Ђз перших рукї над≥йн≥ше, ан≥ж ≥нформац≥¤ з непевного джерела, а записи п≥д св≥жим враженн¤м в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д запису тих же под≥й ≥ ¤вищ згодом, через певний пер≥од. якщо документ маЇ згрупован≥ статистичн≥ дан≥, варто, насамперед, ви¤вити основи класиф≥кац≥њ. Ќарешт≥, надзвичайно важливо з'¤сувати загальну обстановку, в ¤к≥й складавс¤ документ: чи схильна до об'Їктивност≥ (незалежно в≥д мети, нам≥ру або диктувалась зм≥щенн¤м ≥нформац≥њ в ¤к≥йсь б≥к тощо). ќсобливу обережн≥сть-сл≥д про¤вл¤ти досл≥днику при вивченн≥ особистих документ≥в (автоб≥ограф≥њ, щоденник, мемуари, листи та ≥н.). ќсновн≥ умови дов≥р'¤ до особистих документ≥в: можна в≥рити пов≥домленн¤м, ¤кщо вони не торкаютьс¤ ≥нтерес≥в автора документа або не завдають йому певноњ шкоди; мабуть достов≥рн≥ т≥ в≥домост≥, ¤к≥ в момент реЇстрац≥њ загальнов≥дом≥, детал≥ под≥й, що несуттЇв≥, ≥ т≥ в≥домост≥, до ¤ких автор ставивс¤ недоброзичливо. ѕерев≥рка ориг≥нальност≥ документу, анал≥з мотив≥в, умов його складанн¤, мета, ситуац≥њ, в ¤ких д≥¤в автор документу, характер його оточенн¤ Ч ось т≥ фактори, в≥д ¤ких залежить достов≥рн≥сть ≥нформац≥њ.

¬ажливий метод емп≥ричного досл≥дженн¤ Ч спостереженн¤. Ћюди вдавались до спостереженн¤ ¤к одного з важлив≥ших джерел соц≥альноњ ≥нформац≥њ, що безпосередньо сприймалась ≥ пр¤мо реЇструвала вс≥ факти про об'Їкт ≥ його значим≥сть з точки зору мети. ’арактерн≥ риси спостереженн¤: систематичн≥сть, планом≥рн≥сть ≥ ц≥леспр¤мован≥сть.

≤снують особливост≥ спостереженн¤.

ѕерша особлив≥сть Ч зв'¤зок спостер≥гача з об'Їктом спостереженн¤. Ќ≥ в ¤к≥й ≥нш≥й науц≥ досл≥днику не доводитьс¤ займатис¤ вивченн¤м сукупност≥, до ¤коњ сам належить, часткою ¤коњ Ї, в≥д ¤коњ безпосередньо залежить. —оц≥олог спостер≥гаЇ сусп≥льство, соц≥альн≥ процеси ≥ ситуац≥њ, виступаючи одночасно часткою сусп≥льства. Ќерозривний зв'¤зок спостер≥гача з об'Їктом спостереженн¤ накладаЇ в≥дбиток ≥ на його адекватне сприйн¤тт¤ соц≥альноњ д≥йсност≥, ≥ на розум≥нн¤ соц≥альних процес≥в, ситуац≥й, д≥й окремих ≥ндив≥д≥в.

–оль опиту в соц≥олог≥чному досл≥дженн≥

ƒруга особлив≥сть спостереженн¤ в соц≥олог≥њ випливаЇ ≥з зв'¤зк≥в спостер≥гача з об'Їктом спостереженн¤ ≥ пол¤гаЇ в тому, що не може бути позбавлений чисто людськоњ риси Ч емоц≥ональност≥ сприйн¤тт¤. якщо ¤вища неживоњ природи можуть не викликати емоц≥й у спостер≥гача, то соц≥альн≥ ¤вища, њх сприйн¤тт¤ ≥ ≥нтерпретац≥¤ завжди емоц≥ональн≥. ÷¤ особлив≥сть спостереженн¤ за будь-¤ких досл≥джень маЇ враховуватис¤ ¤к одне з джерел можливого перекрученн¤ даних спостережень.

“рет¤ особлив≥сть спостереженн¤ Ч складн≥сть повторного спостереженн¤. ѕовторне спостереженн¤, нав≥ть повс¤кденного соц≥ального факту, надзвичайно трудн≥ше, тому що соц≥альн≥ процеси п≥ддаютьс¤ впливу величезноњ к≥лькост≥ р≥зних фактор≥в ≥ р≥дко бувають ≥дентичн≥. “ому лише старанне ≥ багаторазове спостереженн¤ ¤когось соц≥ального ¤вища може дати достов≥рну ≥нформац≥ю ≥ перейти до ≥нтерпретац≥њ даних. —оц≥ологу часто необх≥дна ≥нформац≥¤ про так≥ ¤вища ≥ процеси, що недоступн≥ н≥¤кому спостереженню ≥ не знаход¤ть досить повного в≥дображенн¤ в р≥зних документах, що анал≥зуютьс¤, в≥дбираютьс¤ дл¤ досл≥дженн¤.

ћетод базуЇтьс¤ на грамотно спланованому вибор≥ респондент≥в ≥ питань, що варто з'¤сувати, встановити обстановку, становище, сусп≥льну думку. ¬и¤вл¤Їтьс¤ дуже економ≥чним Ч опит пор≥вн¤но невеликих сукупностей дозвол¤Ї м≥ркувати про становище ≥ тенденц≥њ розвитку соц≥альних процес≥в. ѕроведенн¤ опиту з залученн¤м достатньоњ к≥лькост≥ квал≥ф≥кованих досл≥дник≥в ≥ респондент≥в дозвол¤Ї в максимально коротк≥ строки опитувати велику сукупн≥сть людей ≥ одержати ≥нформац≥ю дл¤ прийн¤тт¤ оперативних управл≥нських р≥шень. —учасн≥ можливост≥ стандартизац≥њ питань анкети дозвол¤ють одержати ун≥ф≥кований опис багатьох ≥ндив≥дуальних з окремих висловлювань людей, можлив≥сть використати дл¤ опрацюванн¤ ≥ анал≥зу оперативну ≥ потужну обчислювальну техн≥ку ≥ методи математичного анал≥зу. Ќарешт≥, важливе достоњнство методу опиту Ч широта охопленн¤ р≥зноман≥тних сфер соц≥альноњ практики.

¬ основ≥ методу опитуванн¤ Ч сукупн≥сть питань, що пропонуЇтьс¤ респонденту, в≥дпов≥д≥ ¤кого ≥ створюють необх≥дну ≥нформац≥ю. ¬ будь-¤кому вар≥ант≥ опитуванн¤ Ч одна з найскладн≥ших р≥зновидностей соц≥ально-психолог≥чного сп≥лкуванн¤. «в'¤зок м≥ж головними його учасниками Ч досл≥дником ≥ респондентом Ч забезпечуЇтьс¤ з допомогою р≥зних пром≥жкових ланок, що впливають на ¤к≥сть одержаних даних. Ќеобх≥дно мати на уваз≥, що тут важливе значенн¤ маЇ в≥зуальний контакт з опитуваними.

¬≥зуальний контакт Ч вин¤тково важливий елемент сп≥лкуванн¤. ƒивитись на того, хто говорить, означаЇ не лише за≥нтересован≥сть, але й допомагаЇ зосередити увагу на тому, що говор¤ть.  ожному опитуваному варто знати, що окрем≥ аспекти взаЇмов≥дносин виражаютьс¤ в тому, ¤к люди дивл¤тьс¤ один на одного. „асто-густо трапл¤Їтьс¤, що сп≥вбес≥дники схильн≥ дивитись б≥льше на тих, ким захоплюютьс¤, з ким у них близьк≥ стосунки. Ќа в≥дм≥ну в≥д чолов≥к≥в, ж≥нки схильн≥ на ширший в≥зуальний контакт. «вичайно, люди уникають в≥зуального контакту в ситуац≥¤х суперництва, щоб такий контакт не сприймавс¤ ¤к вираженн¤ ворожнеч≥.

™ два основн≥ методи опитуванн¤: ≥нтерв'ю ≥ анкетний.

≤нтерв'ю Ч це проведена за певним планом бес≥да, що пропонуЇ пр¤мий контакт ≥нтерв'юера з респондентом, причому запис в≥дпов≥дей на запитанн¤ ведетьс¤ ≥нтерв'юером або на пл≥вку. ѕри вз¤тт≥ ≥нтерв'ю важливо враховувати манеру слухати респондента. як правило, сп≥врозмовник палаЇ бажанн¤м висловити своЇ ставленн¤ до чогось або виразити свою думку, точку зору на т≥ чи ≥нш≥ соц≥альн≥, сусп≥льн≥ ¤вища, под≥њ тощо. —аме тому багато ≥нтервТюер≥в на початку бес≥ди вдаютьс¤ до нерефлекторного слуханн¤. ќсобливо корисно застосовувати такий прийом в ход≥ бес≥ди, коли мова йде про прийом на роботу, коли про за¤вника хочуть д≥знатис¤ ¤к можна б≥льше. якщо доведетьс¤ вести також бес≥ду, можна почати розмову запитанн¤м: Ђўо в робот≥ подобаЇтьс¤ найб≥льше?ї або Ђ„ому хочете працювати саме в так≥й ф≥рм≥?ї ѕот≥м, в моменти, коли це зручно, можна використати нейтральн≥ репл≥ки, щоб допомогти сп≥врозмовнику у самовираженн≥. Ќерефлекторне слуханн¤ також корисно дл¤ розум≥нн¤ точки зору, позиц≥њ того, хто говорить або з'¤суванн¤ того, що ховаЇтьс¤ за його пропозиц≥Їю або скаргою, це особливо корисно при веденн≥ комерц≥йних переговор≥в. ‘ормулюючи запитанн¤ ≥ можлив≥ в≥дпов≥д≥, варто дотримуватись того, щоб, по-перше, запитанн¤ ≥ в≥дпов≥д≥ формулювати по можливост≥ коротко, без перекрученн¤ зм≥сту; по-друге, уникати багатозначимих верств; по-третЇ, р≥зн≥ обставини не варто об'Їднувати в запитанн≥; по-четверте, в≥ддавати перевагу простим формам викладу.

јнкетне опитуванн¤ Ч один з важливих метод≥в з'¤суванн¤ сут≥ тих чи ≥нших ¤вищ, под≥й, сусп≥льноњ думки тощо. ўо таке анкета? јнкета Ч опитувальний лист, що самост≥йно заповнюЇтьс¤ опитуваним за певними правилами ≥ в≥дпов≥даючи на поставлен≥ питанн¤. јнкетн≥ питанн¤ широко використовуютьс¤ дл¤ одержанн¤ ≥нформац≥њ про фактичне становище сфери, що вивчаЇтьс¤, њњ оц≥нку, ≥нтереси, думки людини, д≥¤льност≥ респондент≥в та ≥н. ѕитанн¤ в анкет≥ формулюЇтьс¤ максимально ч≥тко, однозначно доступно. —ер≥¤ анкетних питань забезпечуЇ ≥нформац≥ю дл¤ реал≥зац≥њ досл≥дженн¤. ¬ залежност≥ в≥д зм≥сту питанн¤ використовують р≥зн≥ методи, способи дл¤ п≥двищенн¤ достов≥рност≥, ≥стинност≥ ≥нформац≥њ. јнкета маЇ дек≥лька пор≥вн¤но простих запитань (подальш≥ опити сусп≥льноњ думки) або дек≥лька зм≥стовних блок≥в з сер≥њ запитань (анал≥тичний глибокий опит), де кожний блок звичайно вид≥л¤Їтьс¤. « комб≥нац≥њ в≥дпов≥дей на сер≥ю запитань, що стосуЇтьс¤ одного ж предмету (проблеми), формуютьс¤ ≥ндекси.

јнкетний опит передбачаЇ реЇстрац≥ю в≥дпов≥дей самим опитуваним. ™ р≥зн≥ види анкетного опитуванн¤: поштовий (анкети розсилаютьс¤ поштою); пресовий (анкети публ≥куютьс¤ в прес≥); телефонний (опитуванн¤ ведетьс¤ по телефону); роздаточний (анкети вручаютьс¤ респондентам особисто).

ќпитуванн¤ анкетне Ч один з вид≥в соц≥олог≥чного опитуванн¤, суттЇва особлив≥сть ¤кого Ч використанн¤ анкети, що заповн¤Їтьс¤ респондентом (на в≥дм≥ну в≥д ≥нтерв'ю в≥н сам читаЇ анкети ≥ сам ф≥ксуЇ в≥дпов≥д≥). ¬≥др≥зн¤ють звичайний ≥ заочний (поштовий ≥ пресовий). «вичайне опитуванн¤ даЇ можлив≥сть ≥нтерв'юеру, досл≥днику роздавати анкети респондентам, а пот≥м њх збирати, не будучи присутн≥м при запевненн≥ анкет та ≥н. ‘ормулюванн¤ запитань в анкет≥ зд≥йснюЇтьс¤ з потреб реал≥зац≥њ програм досл≥дженн¤. ‘ормулюванн¤ програмних запитань, що виражають наукову мету досл≥дженн¤, ≥ њх перетворенн¤ в ≥ндикатори Ч основна проблема вс≥Їњ техн≥ки опитуванн¤.

«апитанн¤ про факти, њх мета Ч одержанн¤ висловлювань або ≥нформац≥њ про соц≥альн≥ ¤вища або ознаки, що можуть стати визначеними. ÷¤ ≥нформац≥¤ особливо стосуЇтьс¤ структури сукупност≥ особистостей або сфери, що досл≥джуЇтьс¤. ÷е, наприклад, запитанн¤ про в≥к, осв≥ту, профес≥њ, сусп≥льну працю та ≥н. “ак≥ запитанн¤ про р≥зн≥ соц≥альн≥ факти ≥ ¤вища ввод¤тьс¤ в опит тод≥, коли недостатньо в≥дом≥ ≥ндив≥дуально-класиф≥куюч≥ ознаки.

«апитанн¤ про знанн¤, њх мета Ч одержанн¤ р≥зних теоретичних суджень, концепц≥й або в≥домостей, що св≥дчать про ≥нформован≥сть респондента. ÷е запитанн¤ про економ≥чн≥ показники, про можливост≥ п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ та ≥н. ¬≥дпов≥д≥ на запитанн¤ допомагають точн≥ше ви¤вити структуру установок ≥нтерес≥в, вказують на ступ≥нь включеност≥ ≥ндив≥да в колектив. ѕитанн¤ про знанн¤ не варто зм≥шувати з запитанн¤ми експерт≥в в межах експертного опитуванн¤. ¬ експертному опитуванн≥ не робл¤ть висновк≥в про повед≥нку людей, виход¤чи з њх знанн¤, а знанн¤ виступають ¤к ≥нформац≥њ про обставини.

«апитанн¤ про сусп≥льну думку. ¬≥дпов≥д≥ на ц≥ запитанн¤ част≥ше м≥ст¤ть оц≥нки. ƒумка у пор≥вн¤нн≥ з знанн¤ми менш стаб≥льна. ¬≥дпов≥д≥ про сусп≥льну думку сильн≥ше обумовлен≥ ситуац≥Їю ≥ нер≥дко залежать в≥д особистих переживань ≥ настроњв. ¬≥к, характер, св≥тогл¤д або ≥дейно-пол≥тична позиц≥¤, р≥вень осв≥ти та ≥нш≥ ≥ндив≥дуальн≥ особливост≥ ≥стотно впливають на стаб≥льн≥сть або можлив≥сть думки. ‘ормуванн¤ думки визначаЇтьс¤ способом включеност≥ ≥ндив≥да в процес сусп≥льного розвитку, його пол≥тичною активн≥стю. —оц≥ально-≥сторичний досв≥д ≥ р≥зн≥ в≥дхиленн¤ в соц≥альн≥й ≥ духовн≥й сфер≥ також в≥д≥грають роль в формуванн≥ сусп≥льноњ думки.

«апитанн¤ про мотиви повед≥нки ≥ д≥¤льност≥ соц≥альних сп≥льностей мають певну мету: визначити мотиви повед≥нки, ситуац≥њ та ≥н.

¬ соц≥олог≥чних досл≥дженн¤х Ї пон¤тт¤ - соц≥альний експеримент. ўо таке соц≥альний експеримент? —оц≥альний експеримент Ч спос≥б одержанн¤ ≥нформац≥њ про к≥льк≥сн≥ ≥ ¤к≥сн≥ зм≥ни показник≥в д≥¤льност≥ ≥ повед≥нки соц≥ального об'Їкту в результат≥ впливу на нього де¤ких керуючих ≥ контролюючих фактор≥в. Ќатуральний експеримент передбачаЇ безпосереднЇ втручанн¤ досл≥дника в реальний х≥д под≥й ≥ ¤вищ. ¬ид≥л¤ютьс¤ так≥ види експерименту: еколог≥чний, правовий, педагог≥чний, соц≥олог≥чний, соц≥ально-психолог≥чний та ≥н. ™ науково-досл≥дн≥ ≥ практичн≥ експерименти. ѕ≥дсумки соц≥олог≥чних досл≥джень в≥дображаютьс¤ у зв≥тах. «в≥т про соц≥олог≥чне досл≥дженн¤ Ч письмовий документ, в ¤кому систематизовано ≥ наочно викладаютьс¤ результати досл≥джень.

ѕроблеми ≤ труднощ≥ веденн¤ соц≥олог≥чного досл≥дженн¤ показуЇ, що найтипов≥ш≥ помилки ≥ труднощ≥ соц≥олог≥чних досл≥джень в розробц≥ програми соц≥олог≥чного досл≥дженн¤ Ї: по-перше, проблеми, що сформульован≥ в програм≥, часто не в≥дображають реальноњ ситуац≥њ. ѕоставлен≥ уже ран≥ше ≥ реал≥зован≥ проблеми часто-густо ≥гноруютьс¤ або ж просто не враховуютьс¤. ѕо-друге, мета досл≥дженн¤ не зв'¤зана з проблемою, сформульована часто абстрактно, не в≥дображаЇ специф≥ку об'Їкту. Ќе визначен≥ ч≥тко завданн¤ досл≥дженн¤. ѕоставлен≥ завданн¤, в≥д≥рван≥ в≥д реальних можливостей, засоб≥в досл≥дженн¤. ¬ ход≥ розробки програми не проводитьс¤ анал≥з модел≥ об'Їкту в систем≥ фактор≥в. Ќа основ≥ на¤вних даних важко встановити меж≥ об'Їкту, його к≥льк≥сний склад, структуру та ≥н.; по-третЇ, не визначено предмет досл≥дженн¤, даЇтьс¤ досить вузька або широка ≥нтерпретац≥¤ предмету досл≥дженн¤, в ход≥ формуванн¤ програми з'¤совувалось, що дуже слабо теоретично розроблено предметний зм≥ст досл≥дженн¤. ¬ процес≥ досл≥дженн¤ ≥гноруЇтьс¤ значенн¤ теоретичноњ модел≥ досл≥дженн¤. јкцент в досл≥дженн≥ повн≥стю перенесено на анал≥з емп≥ричних показник≥в. ¬ процес≥ досл≥дженн¤ зм≥шуЇтьс¤ теоретичний ≥ емп≥ричний р≥вень анал≥зу процес≥в, а теоретична ≥нтерпретац≥¤ зд≥йснюЇтьс¤ фрагментарне, в≥дсутн≥ г≥потези не сп≥вв≥днесен≥ м≥ж собою категор≥њ анал≥зу ≥ одиниц≥ анал≥зу, не побудована схема пон¤ть операц≥йноњ ≥нтерпретац≥њ.

Ќавчальний процес, в ¤кому одночасно реал≥зуютьс¤ п≥знавальн≥ ≥ виховн≥ завданн¤ вищоњ школи, виступаЇ основою навчанн¤ ≥ вихованн¤, що забезпечуЇ не лише засвоЇнн¤ знань, але й формуванн¤ особистих ¤костей тих, хто навчаЇтьс¤. ћета вищоњ школи пол¤гаЇ в тому, щоб поЇднати навчанн¤ ≥ вихованн¤, ¤ка дос¤гаЇтьс¤ не автоматично ≥ залежить не ст≥льки в≥д навчальних програм ≥ п≥дручник≥в, ск≥льки в≥д соц≥ально-профес≥йного обл≥ку ≥ квал≥ф≥кац≥њ педагога. “≥льки р≥зностороннЇ осв≥чений, високо квал≥ф≥кований викладач вищого навчального закладу спр¤мований не штучно, а орган≥чно вводити в лекц≥њ та ≥нш≥ види зан¤ть виховн≥ аспекти. ќсновний п≥дсумок вс≥х зусиль, зд≥йсненн¤ соц≥олог≥чного анал≥зу под≥й ≥ ¤вищ Ч формуванн¤ найб≥льш в≥дпов≥дноњ специф≥ки предмету соц≥олог≥њ сукупност≥ прийом≥в, метод≥в, процедур ≥ операц≥й теоретичного ≥ емп≥ричного п≥знанн¤ соц≥альноњ реальност≥, що прийн¤то називати методикою. “ака сукупн≥сть прийом≥в, метод≥в, п≥знанн¤ нер≥дко називаЇтьс¤ методом соц≥олог≥чного досл≥дженн¤. “ому-то методика соц≥олог≥чного досл≥дженн¤ часто розум≥Їтьс¤ ¤к система прийом≥в, процедур ≥ операц≥й встановленн¤ соц≥альних факт≥в. ƒо такоњ системи належать ≥ засоби анал≥зу соц≥альних факт≥в. «≥ зм≥ною методики зм≥нюЇтьс¤ ≥ техн≥ка соц≥олог≥чних досл≥джень, в ¤к≥й методика знаходить своЇ безпосереднЇ вираженн¤.